Людям, часто не вистачає впевненості повірити у свої сили, зробити перший крок до творчості. Найскладніше - показати свій талант на публіку. Ви можете не повірити, але уявіть собі, що всі ці переживання також знайомі найвідомішим геніям-митцям! Цей простий факт дає впевненість, що "і я так зможу!".
Пропонуємо розглянути відповіді на постійно назріваючі питання художників через призму життєвого шляху Джексона Поллока:
Як не боятися експериментів у малюванні? Як сприймати критику своєї творчості? Як за допомогою мистецтва виразити свій внутрішній стан? Що важливіше в творчості: процес чи результат? Чим надихатися на творчість?
No chaos. Damn it.
Одного разу я вела доволі жваву дискусію зі своєю освіченою та різнобічно розвиненою подругою, з якою ми ніяк не могли дійти згоди. Предметом обговорення стали мої відвідини музею сучасного мистецтва в Братиславі. Вона дивилась на фото картин, які мені припали до душі, і зі щирим розчаруванням наголошувала: “Це не мистецтво. Ніякої цінності така творчість не несе”. Тут постає абсолютно логічне і просте в своїй фундаментальності питання: що ж ми можемо називати мистецтвом?
Сьогодні нашим провідником в цій дискусії стане Джексон Поллок. Один із найбільш контроверсійних художників 20 го століття.
Джексон Поллок є виразним представником американського суспільства тих часів: бунтар, який не визнає умовностей, пияка, трудоголік, з цигаркою в зубах і глибокими зморшками на чолі.
Його картини нагадують випадкові розбризки фарби, нелінійну суміш ліній та крапель, какофонію кольорів та текстур. Хаос. Саме так венеціанський критик Бруно Альфієрі охарактеризував картини Поллока:
“Хаос.
Повна відсутність гармонії.
Відустність структури.
Кричуща відсутність техніки. Та що є, лиш зародкова.
Знову ж таки, хаос”.
Але неоднозначність трактувань його таланту не завадило Поллоку стати одним із найвідоміших американських митців 20-го століття.
У відповідь на таку розгромну критику, опубліковану в журналі Times, художник надіслав відповідь, яка стала легендарною: “No chaos. Damn it” (Ніякого хаосу. Чорт вас забери).
Поллок - борець з конформізмом
Не зважаючи на удавану простору своїх картин Поллок отримав класичну художню освіту. Він разом з братом навчався у Томаса Бентона - митця, який є одним із найяскравіших представників американського муралізму. Вже тоді Джексона захоплювала боротьба.
Він освітлював тематику соціальної нерівності, злиднів робітничого населення Америки та прихованої сторони капіталістичного суспільства. Однією з таких робіт стала “Збирачі хлопку”, написана 1935 року.
В цій роботі простежується значний вплив техніки, яку використовував вчитель Поллока - Бентон, тож молодий Джексон продовжував шукати себе.
Значною віхою стала захопленість Поллока традиційним мистецтвом корінного населення Америки: індіанців Навахо. Він відвідував їх вистави-малювання, де індіанці створювали свої картини шляхом кидання кольорового піску на полотно, яке було постелене на землі. Згодом схожа техніка стане візитною карткою Поллока.
Ідеї Густава Юнга у творчості
Поллок все доросле життя страждав від алкогольної залежності. В 30-х роках двадцятого століття він активно намагався позбутися пристрасті до алкоголю. Джексон почав відвідувати психотерапевта, де і познайомився з теоріями Густава Юнга - одного з родоначальників сучасної психології. Ідеї Юнга про архетипи, анімус, аніма та підсвідоме знайшли відображення в творчості Поллока цього періоду. Він активно експерементував з образами, малював міфологічні сюжети, а потім покривав їх таким товстим шаром фарби, що їх не можна було побачити. Все це наближало митця до його головної ідеї - техніки розбризгування.
Осмислений хаос картин Поллока
В кінці 40-их років Поллок віднайшов власну техніку, яка принесла йому небачену популярність. Починаючи з 1947 року він розстилав величезний холст на підлозі сараю, де працював, змішував фарби та енергійними рухами розбризкував їх на поверхню холста не зупиняючись протягом годин. Для розбризкування він використовував різноманітні інструменти: пензлі, мастихіни, мастерки, палиці, іноді навіть пісок.
Ось, що сам Поллок сказав про своє мистецтво: “Енергія та рух, в своєму візуальному відображенні. Спогади, замкнуті в просторі”.(“Energy and motion made visible. Memories arrested in space”). Гарно, чи не так?
Не зважаючи на удавану простоту картин Поллок контролював розподіл фарби та її плотність. Він вирішував, що сховати, а що пропустити. Але не всі в захваті від такого експериментального мистецтва.
Вдалий проект Клемента Грінберга
Дуже часто успіх Поллока повʼязують із заступництвом художнього критика Клемента Грінберга. Саме він називав Джексона Поллока “найвеличнішим митцем свого покоління” та всебічно підтримував поширення інформації про митця. Подейкують, що без сприяння Грінберга Поллок навряд чи б отримав ту популярність, яку має зараз, і що його картини так і могли б залишитись всього лиш експериментальними спробами молодого художника.
Нові герої нового світу
Від початку 20-го століття Америка починає розвиватись шаленими темпами. На континент прибувають тисячі мігрантів з різних куточків світу, економіка зростає і США потребує своїх героїв в тому числі на мистецькому полі. Художників, які б відображали нове американське обличчя: волелюбних, вільних, далеких від конформізму та вузькості усталених рамок. Джексон Поллок був саме таким. Отже ще однією можливою причиною його популярності можуть бути обставини, які можна описати однією фразою: "опинився у вдалому місці у вдалий час".
Знецінення мистецтва
Напевно найвагомішою критикою, яка обрушується на Джексона Поллока є звинувачення у знеціненні мистецтва. Дійсно повторити техніку Поллока доволі просто. Вона не вимагає значних зусиль, опанування технік та довгої підготовки. Наразі багато художників вдаються до простих художніх прийомів, що не заважає їм отримувати великі гроші за свої творіння. Це тормозить справжні художні інновації. Тут ми знову приходимо до фундаментального питання: що ми можемо називати мистецтвом.
Замість післямови
В 1956 році, знаходячись на підпитку Поллок втратив контроль над своїм автомобілем. Він не доїхав до власного будинку всього декілька кілометрів. В автомобілі також перебувала його коханка зі своїм другом. Змогла врятуватись лише вона.
Історія найконтроверсійнішого американського експресіоніста завершується на драматичній ноті, але його мистецтво продовжує жити. Картини Поллока продаються за сотні мільйонів доларів, критики продвожують сперечатись щодо його мистецтва, а поціновувачі захоплюються його творіннями. Я впевнена, якщо Поллок міг би дати один найважливіший урок, то це однозначно була б настанова: експериментувати та не боятись шукати власний шлях.
Запрошуємо тебе побороти свій страх у творчості та надихнутися на відкриття художнього потенціалу за допомогою наших майстринь в Isaeva Gallery. Будемо раді допомогти тобі поринути в процес творчості та не боятися еспериментів!
Автор статті Марія Гусєва, вільний письменник студії Isaeva Gallery